close-envelopedeveloper-01fblogo-darklogo-footerlogomailmegaphonevktiktokyoutube

ОЛЕНКА СЕВЕРЕНЧУК — ОРГАНІЗАТОР GLOBAL TEACHER PRIZE UKRAINE

«Вчитель – це святе!» — виплескувала мені обурена Наталія Іванівна, коли я в черговий раз з нею сперечався. Чесно кажучи, Наталко, ви мали рацію. Вчитель – таки щось досконаліше, ніж звичайна професія. Є у цьому слові дещо величне та заразом лагідне. «Викладач», наприклад, такою магією не володіє.
Про сучасних вчителів, сучасних учнів та новітні методики викладання поговорили з чарівною Оленкою Северенчук – організатором премії Global Teacher Prize Ukraine.DSCF5231 copy— Що таке «Global Teacher Prize Ukraine»?

— Це національна премія для вчителів, які зробили значний внесок у свою професію в Україні. Це також частина Нобелівської премії для вчителів «Global Teacher Prize», яка існує вже чотири роки та має призовий фонд в 1 млн. доларів. Українська премія не є етапом всесвітнього конкурсу, це радше два конкурси, об’єднані спільною місією. Номінувати вчителя – і це є дуже важливим для нас — може хто завгодно: учні, родичі, колеги.

— «Значний внесок» — це який?

—  Ми орієнтуємось на вчителів, які мають не лише методичні здобутки, а і роблять зміни у соціальному житті. Наприклад, переможниця цьогорічного всесвітнього конкурсу Меггі МакДоннел, яка живе у віддаленому північному селищі Канади, працює з проблемою суїциду серед підлітків. Хала, минулорічна переможниця, є біженкою з Сирії. Вона працює з дітьми, які постраждали внаслідок воєнних операцій, з пост-травматичним синдромом.

— Вчителі за кордоном мають підготовку психолога?

— Не знаю на 100%, але «Teachers colleagues» за кордоном точно включають у себе психологічну підготовку.DSCF5247 copy— Методичні здобутки – це виграні олімпіади?

— Так, в тому числі. Але я не хочу, щоб мене неправильно зрозуміли: якщо такі здобутки приносять щось нове для нашої країни та світу, безумовно це плюс. Взагалі, коли ми уявляли собі портрет переможця, то зрозуміли, що усі різні і для одного найкращий вчитель – це друг і наставник, а для іншого – суворий авторитет. Наші думки підтвердились, коли ми запустили флешмоб «Респектуємо вчителям», і нам надсилали історії про абсолютно різних вчителів. Все ж ми визначили три ключових слова для портрету нашого переможця: той, хто мріє, надихає та змінює. Також вчитель повинен працювати саме у школі. Предмет значення не має. Однакові шанси має як вчитель математики, так і вчитель фізкультури.

Діти повинні звикати до того, що навколо них різні люди і не можна, щоб вони думали, що є лише «пані Марія» — завжди усміхнена та у гарному настрої. Так не буває, це утопія. Вчитель — теж людина. Він може сердитись та виходити з себе. Звичайно, це не повинно бути чимось «екстра». Світ дуже різноманітний і сучасні учні повинні це розуміти. Коли у західних школах говорять про родину, то пояснюють, що сім’я може бути не лише «тато-мама-дитина», а й, наприклад, «мама-бабуся-дитина», «мама-мама-дитина» чи «тато-тато-дитина».

Коли канадські колеги дивились наші підручники, вони були шоковані. Текст «Як ми проводимо вечір» був приблизно такий: мама готує вечерю, тато дивиться телевізор, бабуся пече пиріжки, дідусь читає газету. Вони питали — а чому тато не пече пиріжки чи вони не роблять цього разом? Завдси у нас формуються подібні стереотипи і далі йдуть з нами усе життя.

—  Ви не могли б навести приклад історій вчителів з цьогорічних заявок?  

— Є декілька прикладів вчителів інформатики, які перейшли зі сфери ІТ у сферу викладання, де заробітні плати значно менші, але їх драйвить, те, що вони роблять. Вони «запалюють» дітей, підштовхують їх робити нові кроки та допомагають здійснювати свої мрії.DSCF5240 copy— З яких предметів найбільше вчителів бере участь у конкурсі?

— Топові предмети – математика, англійська та початкова школа. Але є й заявки від учителів трудового навчання, фізкультури.

— Які регіони найбільш активні?

— Найбільш активним є Київ, але на сьогодні ми маємо заявки з абсолютно усіх областей України. До речі, маленькі села номінують своїх вчителів дуже активно.

— Що відбувається з освітою у селах?

— Це, звісно, нелегке і комплексне питання. У нас в принципі проблема із тими, хто йде вчителювати. Наразі професію в освіті обирають за залишковим принципом. 40% тих вчителів, які сьогодні працюють, через п’ять років вже будуть  на пенсії, а нового покоління недостатньо. Середній вік українського вчителя — 48 років. 96% серед них – жінки. В селах ще сумніша ситуація: вчитель фізики може викладати і фізкультуру, і українську мову загалом.

— Наскільки важливим є вік вчителя, якщо мова йде по нові методики викладання?

— Я не розділяю думку про те, що вік має велике значення. Коли ми набирали штат в Новопечерську школу, я вважала, що потрібно робити ставку на молодих та зелених спеціалістів, у яких горять очі і які хочуть змінюватись. Вийшло набрати приблизно 50/50 – молодих та людей старшого віку. Практика показала, що від віку ніяк не залежить те, як вчитель здатен сприймати новий матеріал, чи здатен він навчатись, наскільки він гнучкий і так далі. DSCF5268 copy— Який відсоток випускників ВНЗ з педагогічною освітою йде працювати за професією?

— Приблизно 10-20%. Але цього достатньо для того, що створити так звану рушійну силу. З моєї групи, наприклад, лише дві людини працює в освіті.

— Престиж професії вчителя доволі низький?  

— Так. За моїм спостереженням – десь до 95-го року було покоління тих, хто вступав до педагогічних навчальних закладів ще тому, що це було престижно і це було їхньою мрією з дитинства. Зараз 82% вчителів вважають свій соціальний статус низьким і свою професію непрестижною. Серед причин і ставлення суспільства, і низький рівень заробітної плати, і звинувачення у тому, що вчитель винен чи не у всьому, чого дитина не вміє чи не знає.

Насправді, наразі все, що держава може робити, вона робить:  проводить реформу нової української школи, децентралізації освіти, підвищує зарплатню вчителям. Наразі середня зарплатня в Україні складає 5500 грн, а середня зарплатня вчителя вища дещо вища за цю суму. Я не кажу, що це вау як добре, але певна позитивна динаміка є. Так, Global Teacher Prize є теж підтримкою для підвищення престижу професії вчителя.

— На моє покоління вчителі вже потихеньку скаржились за те, що ми користувались телефонами на уроках. Як діти вчаться зараз?

— Смартфони і планшети – супер круті штуки. Я закінчила школу 14 років тому і хоч тоді вже були телефони та інтернет, я змушена була сидіти у бібліотеці та витрачати п’ять годин на те, щоб знайти потрібну інформацію в декількох енциклопедіях. Зараз мені для цього достатньо п’яти хвилин. Світ змінюється, а дорослі не хочуть цього сприймати. Учням та студентам більше не потрібні знання у тому об’ємі, в якому їх давали нам чи, тим паче, нашим батькам. Знання сьогодні – це абсолютно відкрита інформація. Тому у мене велике питання, чи взагалі, наприклад, потрібен жорсткий формат лекцій в університетах.DSCF5221 copy— Тобто, зараз необхідно вчити знаходити та користуватись інформацією?

— Так. Інформаційний потік настільки шалений, що мозок просто її не сприймає. Сучасним дітям не потрібно запам’ятовувати те, що раніше мусили запам’ятовувати ми. І ми, дорослі, повинні з цим змиритись. Навіщо мені тримати у пам’яті дати визначних битв Наполеона? Достатньо знати, хто він такий і в якому сторіччі жив. А от проаналізувати результат цих битв, помилки у його стратегії та роботу його команди – ось чим повинні займатись на уроках історії, а не зазубрювати сухі дати, як це, на жаль, ще й досі роблять у школах.

— Розкажіть трохи про приклади нових підходів до навчання, будь ласка.

— У Британії, наприклад, студенти безпосередньо у кампусах перебувають не більше 5-6 місяців на рік. Лекцій у них фактично немає. Дуже велика увага приділяється самонавчанню та проектній роботі зі своєю групою. У нас досі більшість процесів навчання орієнтовані на індивідуальну роботу.

В 2015 році у Давосі було визначено ряд навчиок, якими необхідно володіти, щоб у 2020 році бути успішним. Креативність, наприклад, вийшла на друге місце у порівнянні з 2010 роком, коли вона була на десятому. Це означає, що машини можуть замінити купу речей, але креативність їм поки замінити не вдається. Критичному мисленню у нас також не вчать. А діти повинні піддавати сумніву абсолютно все і ставити якомога більше питань.

— А який вчитель запам’ятався вам найбільше?

— Це вчитель української мови та літератури у моїх 10-11 класах – Нестор Тимофійович Думанський. Він був дуже нетиповий вчитель, якого не любила більшість, бо він ніколи не завищував оцінки і орієнтувався лише на тих, хто хоче щось робити. Я чомусь страшенно боялась не виправдати його сподівань і цим він мене постійно мотивував.

Номінувати вчителя

Дружити з Оленкою

Фото і текст: Філіп Доценко для http://talktome.com.ua

Схожі новини